понеділок, 10 жовтня 2011 р.

Косенко Віктор Степанович

Косенко Віктор Степанович
Віктор Степанович Косенко
Віктор Степанович Косенко — український композитор, піаніст, педагог.
Народився 11 (23) листопада в Петербурзі. 1918 року закінчив Петроградську консерваторію по класам композиції у Н. А. Соколова та фортепіано у І. С. Миклашевської і переїхав до Житомира, де почав викладати у Музичному технікумі, а згодом став директором Житомирського музичного училища. В 1938 році училищу було присвоєно його ім'я. З 1929 викладав у Київському музично-драматичному інституті (з 1932 — професор). В 1934-37 працював у Київській консерваторії. В історію української музики Віктор Косенко увійшов, насамперед, як неперевершений лірик. Його вокальна, камерна і симфонічна творчість наповнена романтичними інтонаціями слов'янської музики і народної пісні.
Віктор Косенко - один з небагатьох українських композиторів, котрому пощастило отримати європейську музичну освіту. Дитинство музиканта пройшло у Варшаві. він був справжнім вундеркіндом: у шість років, не знаючи нот, грав на слух Патетичну сонату Бетховена. Унікальні здібності хлопчика розвивали професори Варшавської консерваторії. Музичну освіту Косенко продовжив у метрів Петербурзької консерваторії. Олександр Глазунов, її тодішній директор, оцінив обдарованість учня і звільнив його від платні за навчання. У Петербурзі юний музикант зустрічався з Рахманіновим, Скрябіним.
Більшу частину свого життя Віктор Косенко провів у Житомирі. Тут мешкала його мати Леопольда Йосипівна. Тут він і його друзі-музиканти створили мистецьке середовище, яке не поступалося столичному. Як згадує співачка Зоя Гайдай, їхніми слухачами були, насамперед, селяни, робітники і солдати. У місті над Тетеревом В. Косенко активно займався педагогічною та концертною діяльністю. Тут написав найкращі свої романси, етюди, п'єси, музику до театральних вистав. Зокрема, у меморіальному музеї В.С. Косенка в Києві зберігається рукопис композитора "Музика до  п'єси І.А. Кочерги "Фея гіркого мигдалю"".
У Житомирі Віктор Степанович закохався і одружився. Мав свій дім на вулиці Дмитрівській 6, де часто бували цікаві й талановиті люди. Тут завжди збиралися представники житомирського бомонду. Ось, що згадувала про ті часи дружина композитора Ангеліна Володимирівна: "У Житомирі життя наше було сповнене музикою. Навколо Віктора Степановича згуртувалося багато музикантів - і ті, що постійно проживали в місті, і ті, що бували на гастролях." Репетиції перед концертами Косенко проводив на Дмитрівській. Щоб не заважати під час репетицій сусідам, Віктор Степанович завжди причиняв вікно, але згодом він помітив, що під вікном збираються слухачі. Вони навіть кидали до поштової скриньки записки із "замовленнями" виконати той чи інший твір. А одного разу сім'я Косенків знайшла зовсім курйозну записку, в якій господарів попросили влаштувати під вікнами ослінчик для слухачів.
У пошуках заробітків Віктор Степанович мусив підробляти тапером - супроводжувати музичним акомпанементом демонстрацію німих кінофільмів у кінотеатрі "Рим" (нині ім. Івана Франка). "І до гри в кіно він ставився творчо", - згадувала Ангеліна Володимирівна. "Підібрав невеличкий оркестр, розписував для нього твори того чи іншого відомого композитора, відповідно до картини, яка йшла на екрані... Публіка приходила не тільки подивитися на картину, а й музику послухати. Бували випадки, коли глядачі дивилися одну й ту ж картину вдруге і втретє, заради музики".
У 1929 році В.С. Косенка запрошують до Києва на викладацьку роботу в музично-драматичний інститут імені М.В. Лисенка, де він працював до останніх днів життя.
Сучасники розповідають, що глядачі бігали за ним із кінотеатру в кінотеатр, щоб послухати дивовижну гру музиканта. Адже Косенко був феноменальним піаністом. Він залишив по собі десятки творів, які увійшли у золотий фонд української фортепіанної музики. Серед них Альбом дитячих п'єс, на якому зростало багато поколінь юних піаністів. Композитор прожив лише 42 роки. Уже професор Київської консерваторії, Косенко створив симфонічну «Молдавську поему», яку так і не зміг почути. Вона прозвучала лише в наші дні. Виступав як піаніст з сольними концертами та в ансамблях. В своїй творчості, різноманітній по жанрах і переважно ліричній по характеру, В. Косенко спирався на традиції російської (П. І. Чайковський, С. В. Рахманінов, О. Скрябін) та української класики (М. В. Лисенко).
Віктор Степанович Косенко - один із найцікавіших композиторів початку 20-го століття, представник неокласицизму. І саме його цикл "11 етюдів у формі старовинних танців" став зразком неокласицизму в українській музиці.
Помер Віктор Косенко 03 жовтня 1938 року, похований на Байковому кладовищі.
У 1938 році Житомирському музичному училищу присвоєно його ім'я. Також у Житомирі видатному музикантові збудовано пам'ятник.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Знамення.

Популярні публікації