суботу, 28 липня 2012 р.

Зіньківський Трохим Абрамович

Зіньківський Трохим Абрамович
Трохим Зіньківський
Трохим Абрамович Зіньківський (іноді Трохим Зіньковський; рос. Трофим Абрамович Зиньковский; псевдоніми — Т. Звіздочот, Т. Певний, М. Цупкий та ін.) - український письменник, фольклорист, публіцист і перекладач.
Народився 23 липня 1861 року в Бердянську у родині робітника, який переселився туди з Катеринославської губернії. Свою початкову освіту Трохим Зіньківський здобував у рідному середовищі та у Бердянському повітовому училищі. З дитинства вивчав Біблію та життя святих, навіть мріяв про чернецтво. Потім Зіньківський вирішив присвятити себе педагогічній діяльності, вступивши у 1876 році до Феодосійського учительського інституту, але для лікування захворювання очей змушений був переїхати до Харкова, де працював декілька років робітником у типографії. У 1880 р. він вступив, як однорічник, до Одеського юнкерського училища, і з цього часу починається його захоплення українською мовою і літературою. Біограф Зіньківського Василь Чайченко пояснює це захоплення тим впливом, який мав на юнкерів їхній викладач історії, "людина, прихильна до свого рідного краю, до України"; але можливо, що на Зіньківського вплинули і деякі з його друзів, в тому числі і сам Чайченко, з яким він перебував у листуванні, починаючи з 1881 року. Як би там не було, але саме з цього часу Трохим Абрамович починає розмовляти та писати українською і разом з тим виявляти деяке вільнодумство, яке викликало незадоволення ротного командира.
Після закінчення одеського юнкерського училища у 1882 році Трохим Зіньківський наступного року був переведений в офіцери 126-го піхотного Рильського полку і близько трьох років служив з ним на околицях Києва. У 1884 році в Умані Зіньківський познайомився з тамтешнім нотаріусом і українським письменником Михайлом Комаром (псевдонім) і групою  українофілів, що збиралися в нього, і займався перекладами деяких російських творів (Щедріна та Гоголя) на українську мову. Той же Комар 1886 року ввів Зіньківського і в київський  українофільський гурток, один з членів якого залучив його до перекладу на українську мову однієї частини литовської історії професора Антоновича.
Одночасно з тим Трохим Зіньківський готувався до випробування на атестат зрілості і, здавши іспит, 28 вересня 1887 року був зарахований до складу слухачів Петроградської військово-юридичної академії, де залишався до 23 травня 1890 року. Роки, проведені в столиці, були часом найбільш напруженій літературної діяльності Трохима Абрамовича Зіньківського. Він увійшов до місцевого гуртка українців, брав участь у їхніх розмовах і дебатах, читав реферати; такими рефератами, приуроченими переважно до річниць Шевченка, були його статті: "Національне питання в Росії", "Тарас Шевченко в світлі європейської критики", "Молода Україна ", " Фіхте Старший ", " Про українську штунду ", що друкувалися в період з 1888-1890 рр. у галицьких виданнях "Зоря" і "Правда" під літерами T. З. і псевдонімами: T. Певний, T. Звіздочет, М. Цупкий або просто Z. У тих же виданнях, починаючи з 1885 р., Зіньківський друкував і свої повісті й оповідання, переважно з військового побуту, а також вірші, байки, ліричні й драматичні уривки, частково перекладні, частково оригінальні. Збереглися відомості, що Трохим Зіньківський,  окрім згаданих праць, брався за складання української граматики, популярної української історії та історії української писемності, мріяв навіть про українську енциклопедію, але рання смерть перешкодила його планам.
Але розумові та фізичні сили Зіньківського не витримали крайньої напруги; після закінчення військово-юридичної академії він мав намір стати присяжним повіреним, але через проблеми зі здоров'ям тимчасово відмовився від цієї думки і був відрахований в головне військово-судове управління з прикомандирування до київської військовій прокуратури.
Роком пізніше, 8 червня 1891 року Трохим Абрамович Зіньківський помер від горлових сухот у Бердянську, там і був похований на старому кладовищі. На його могилі викарбувана епітафія:
"Стражденник син стражденника народа,
Кришталь з його кривавої сльози –
Він не згинавсь, хоч як гула негода,
І не здригавсь від гуркоту грози.
Змагався навіть він з життям самим,
Коли людина ти – зітхни за ним!"

Оповідання Трохима Зіньківського:

  • «Моншер-козаче» (оповідання про офіцерське життя)

  • «Малюнки  справжнього життя» (СПб, 1889)

  • «Кудою йти?» (з римської історії)

  • «Сон»

  • «Історична казка»
Белетристичні і публіцистичні твори Трохима Зіньківського під заголовком "Писання Трохима Зiнькiвського" вийшли окремим виданням (у 2 томах) в Львові в 1893 і 1896 рр.

Популярні публікації