Микола Кибальчич |
Микола Іванович Кибальчич (1853–1881) — винахідник і революціонер-народник, царевбивця, автор схеми першого у світі реактивного літального апарату.
Народився Микола Кибальчич 19 (31) жовтня 1853 року в місті Коропі, що на Чернігівщині, в родині священика Івана Йосиповича та Варвари Максимівни. Пішовши на конфлікт із батьком-священиком, покинув духовну семінарію у Чернігові і вступив до Новгород-Сіверської гімназії, де захопився хімією, за що навіть одержав прізвисько Миколка-піротехнік. Там Микола Іванович також захопився революційними ідеями, а у 1871 році вступив до Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення. У 1873 році залишив інститут і почав навчатися у Медико-хірургічній академії. Диплом Кибальчич не отримав, оскільки у 1875 році його заарештували за розповсюдження серед селян Чернігівщини "бунтівних" творів. У 1875-1878 рр. знаходився в ув'язненні у Лук'янівській в'язниці у Києві, після чого був звільнений під нагляд поліції. Після звільнення Микола Кибальчич мав чітке переконання: "Панівний лад слід руйнувати у будь-який спосіб". У травні-червні 1879 р. він входить до групи "Свобода або смерть", яка існувала у складі організації "Земля і воля", а потім увійшов до організації "Народна воля". Роль у Миколи Кибальчича була специфічна - організатор друкарень та динамітної майстерні. Тоді динаміт виготовляли за кордоном на заводах Нобеля і Кибальчич по крихтах збирав інформацію в іноземній пресі про те, як це робили. І ось, його власний динаміт готовий. Бомбу виготовив Микола Кибальчич, а скористався нею Ігнатій Гриневецький. 1 березня 1881 року він підірвав себе і смертельно поранив царя Олександра ІІ. Терористів схопили і призначили день суду над ними, а Кибальчич був ще на волі. Його заарештували 17 березня. Він мав право упродовж семи днів найняти собі адвоката і підготуватися до захисту, але не захотів цього робити. Коли його запитали, чи він знав, для чого готував бомбу, Кибальчич відповів, що знав. Зрозумівши, що жити йому залишилось недовго, попросив у камеру перо, папір, чорнила і почав напружено працювати. Тоді він написав такі слова: "Прежде всего, считаю необходимым отметить, что я на воле не имел достаточно времени, чтобы разработать свой проект детально и доказать его осуществимость математическими расчётами. Ныне я, конечно, не имею возможности достать необходимые для этого материалы. Таким образом, это задание, подтверждение моего проекта математическими расчётами, должно быть исполнено теми экспертами, в руках которых окажется мой проект". Тут, у в'язниці Микола Кибальчич ро зробляє проект реактивного літального апарату. У проекті Кибальчич розглянув пристрій порохового ракетного двигуна, керування польотом шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння, забезпечення стійкості апарата тощо. Схему унікального апарата арештант надряпав уламком ґудзика на стіні каземату. Експерти потім насправді підтвердять, що описаний в проекті літальний апарат міг би триматися у повітрі, а Кибальчич першим висловив ідею застосування реактивних двигунів у повітроплаванні. Проте, тоді навесні 1881 року, проект Кибальчича опинився в архіві департаменту поліції. Тоді Миколі Кибальчичу вдалося передати папери з розробленим проектом адвокату. Однак їх вилучила царська «охранка», долучила їх до справи і відправила у спецархіви таємної канцелярії. Тут вони пролежали до перемоги Жовтневої революції. Вперше було опубліковано в 1918 році в журналі «Былое», № 4-5.
Миколу Івановича Кибальчича, як і решту учасників замаху (а це були Софія Перовська, Микола Рисаков, Андрій Желябов, Тимофій Михайлов), повісили. Це сталося 3 (15) квітня 1881 року. Кибальчича, до речі, повісили першим. Англійська газета "The Times" приділила тоді велику увагу страті народовольців. Вона писала, що всі вони, крім Русакова, виявили надзвичайну твердість.