Філіп Генріх Шейдеман

Філіп Генріх Шейдеман

Філіп Генріх Шейдеман (іноді Шайдеманн, нім. Philipp Heinrich Scheidemann; 26 липня 1865, Кассель – 29 листопада 1939, Копенгаген) — німецький політик, соціал-демократ, що проголосив Німеччину республікою 9 листопада 1918 року (в результаті Листопадової революції), перший прем'єр-міністр Веймарської республіки (канцлер).

Початок політичної кар'єри Філіпа Шейдемана

Філіп Генріх Шейдеман народився 26 липня 1865 року в Касселі у сім'ї мебляра. Закінчивши школу в 1879 році, він став навчатися професіям типографського складача і друкаря. Надалі Шейдеман працював керуючим друкарнями соціалістичних газет, а пізніше їх — редактором.

У 1883 році Філіп Шейдеман, будучи переконаним соціалістом, вступив у СДПН. Через 20 років він був уперше обраний до рейхстагу, де з 1913 по 1914 рік був одним із двох співголів соціалістичної фракції. У коаліційному уряді Макса Баденського він зайняв пост державного секретаря. Саме з ініціативи Шейдемана 5 листопада 1918 року, за кілька днів до революції, були розірвані дипломатичні відносини з Радянською Росією. Саме Шейдеману належить вирішальна роль у становленні демократичної республіки в Німеччині — після перемоги збройного повстання в Берліні 9 листопада 1918 він випередив лідера спартакістів Карла Лібкнехта і о 4:00 дня проголосив демократичну республіку. Він був беззастережно підтриманий Незалежною соціал-демократичною партією і більшістю центрального правління СДПН, а тому лідеру соціал-демократів Фрідріху Еберту, якому повалений рейхсканцлер Макс Баденський передав владу, довелося з цим змиритися (Еберт вважався монархістом).

Республіка

10 листопада 1918 на зборах Рад Берліна в цирку Буш було затверджено новий перехідний уряд Німеччини — Рада народних уповноважених. Як людина з досвідом роботи в уряді (і особливо на посту статс-секретаря), Шейдеман увійшов до складу коаліційної Ради. Він повністю підтримав дії голови СНУ Еберта щодо придушення повстань лівих, а тому зберіг свій пост у другому перехідному уряді, коли коаліція СДПН – НСДПГ розвалилася.

11 лютого 1919 року Національні збори Німецької імперії обрали голову Ради народних уповноважених Фрідріха Еберта тимчасовим рейхспрезидентом, в результаті чого перехідний уряд позбувся постійного голови. Виникла необхідність формування нового уряду — першого постійного уряду Веймарської республіки. «Веймарська коаліція» (СДПН, Партія центру і демократи) за пропозицією Еберта 13 лютого 1919 року проголосувала за утворення нового кабінету на чолі з Шейдеманом. Його уряд був коаліційним.

Чотири з половиною місяці, які Філіп Шейдеман провів на посту імперіального прем'єр-міністра (саме так називалася посада голови уряду Німецької імперії з 13 лютого по 14 серпня 1919 року) Німеччини, були дуже важкими. Всю весну він і його коаліційний уряд займалися тим, що придушували революційний рух у країні (яскравий приклад — Баварська Радянська Республіка). З настанням травня перед урядом Шейдемана постала нова важка задача — домогтися вигідних умов мирного договору, перший проект якого був переданий Паризькою конференцією імперському уряду саме в той період. Уряд відхилив його і 7 травня зі схвалення рейхспрезидента Фрідріха Еберта оголосив у країні тиждень національного трауру. Цей хід прокомуністично налаштовані лідери пізніше назвали «тактичним», «вжитим для відволікання революційною енергією мас». Це було спростовано заявою Шейдемана під час дебатів у Національних зборах 12 травня 1919 року, коли він сказав, що нехай відсохне та рука, яка підпише такий договір.

І ця ж заява вийшла Шейдеманом боком. Після того, як Антанта відкинула 22 червня 1919 року 400-сторінкові поправки німецької делегації до другого проекту мирного договору і висунула 5-денний ультиматум, уряд розвалилося. 27 червня Фрідріх Еберт прийняв відставку Шейдемана з поста прем'єр-міністра. З відходом з уряду Шейдеман залишився депутатом рейхстагу, і саме завдяки його матеріалами про зв'язки рейхсверу з Червоною Армією СРСР розвалився уряд Густава Штреземана, який проголосив демократизацію армії. Довгий час пробув на посаді обер-бургомістра рідного Касселя.

Після встановлення нацистської диктатури Філіп Генріх Шейдеман, противник націонал-соціалістичного руху з самого моменту його зародження, був позбавлений німецького громадянства і покинув Німеччину. Помер у 1939 році в Данії.