вівторок, 1 грудня 2015 р.

Владислав Белза

Владислав Белза
Владислав Белза
Владислав Белза (також Владислав Пяст, пол. Władysław Bełza; 17 жовтня 1847 – 29 грудень 1913) — польський поет-неоромантик, письменник, організатор культурно-освітнього життя Польщі.

Біографія Владислава Белзи

Народився Владислав Белза 17 жовтня 1847 року в Варшаві. Після закінчення варшавської гімназії, в 1865 вступив до Казанського кадетського корпусу, але кинув його і в 1866–1868 роках навчався у Варшавській головній школі. Писав статті для варшавського тижневика «Друг дітей» та «Щотижневий огляд». У 1863 році дебютував як поет віршем «Весняний дощик», який був опублікований на сторінках видання «Друг дітей».
У 1867 році Владислав Белза опублікував свою першу збірку віршів «Подарунок для вихованих дітей». У 1869 році вийшла друга його книга для дітей — «Азбука у віршах для польських дітей».
Після 1868 року Владислав Белза виїхав за кордон до Львова, потім подорожував по Італії, Швейцарії та Франції, де в колі польської еміграції зблизився з поетом Юзефом Залеським. За його порадою оселився в Познані.
Тут Владислав Белза став одним з організаторів видання «Tygodnik Wielkopolski» та дитячої газети «Promyk». Ініціював створення в Познані польського театру.
Активно брав участь у боротьбі з германізацією польського населення в Сілезії і Великопольському регіоні. У результаті його активної громадської позиції у 1871 році німецький уряд оголосив Белзу персоною нон грата, заборонив йому перебування в межах Пруссії, внаслідок чого Белза переїхав спершу до Праги, а потім, з лютоого 1872 року, назавжди оселився у Львові (тоді Австро-Угорщина).
Тут Владислав Белза співпрацював з виданнями «Dziennik Polski» і «Gazetа Narodowа», в Університеті Яна Казимира слухав лекції Антоні Малецького та Романа Пілата. Влаштувався на роботу в Національну бібліотеку імені Оссолінських, де завідував читальнею для молоді. У книгарні Владислава Белзи молода поетеса Марія Бартусувна видала свій дебютний томик «Поезія». Загалом, В. Белза був найбільш активним у ті роки. З 1891 року Владислав Белза був адміністративним секретарем і керівником видавництва шкільної літератури.
Владислав Белза — один із засновників Літературного товариства імені Адама Міцкевича і видавництва «Macierz Szkolny» (1883).
До 1914 року видавництво випустило 1500000 книг, у тому числі поему Міцкевича «Пан Тадеуш» тиражем 180000 примірників. Це була найдешевша з усіх виданих у той час польських книг.
Помер Владислав Белза у Львові, похований на Алеї заслужених на Личаківського цвинтарі.
У курортному місті Івонич-Здруй (Польща), де Владислав Белза займався організацією культурного життя в 1874–1890 рр., встановлено його обеліск.

Творчість Владислава Белзи

Владислав Белза — автор багатьох творів для дітей та юнацтва. Крім того, він видав наступні твори:
  • «Pieśni liryczne» (Варшава, 1868);
  • «Z doli-niedoli» (Краків, 1869);
  • «Zamek Grójecki» (Краків, 1869);
  • «Emancypantka» (Познань, 1870);
  • «Poezje» (Познань, 1871; Лейпциг, 1873);
  • «Zaklęte dzwony» (Львів, 1875);
  • «Antologja polska» (Варшава, 1880);
  • «Żydzi w poezji polskiej» (Львів, 1883);
  • «Sobieski w poezji polskiej» (Львів, 1883);
  • «Kobieta w poezji polskiej» (Краків, 1885);
  • «Maryla i jej stosunek do Mickiewicza» (Львів, 1885 і 1887);
  • «Kronika potoczna i anegdotyczna z życia Adama Mickiewicza» (Львів, 1884);
  • «Iwonicz i jego okolice» (Львів, 1885).
Під псевдонімом Владислав Пяст написав «Księga aforyzmów» ("Велика книга афоризмів", Краків, 1888); «Album pamiątkowe Adama Mickiewicza» ("Пам'ятний альбом Адама Міцкевича", Львів, 1889); «Ostatni chwile i pogrzeb Adama Mickiewicza» ("Останні хвилини і похорони Адама Міцкевича", Львів, 1891).
Багато його творів перекладено на чеську мову.
Найвідомішим твором Владислава Белзи є написаний ним у 1901 році патріотичний вірш «Катехізис польської дитини», який сьогодні знають напам'ять мільйони поляків.

Популярні публікації